Біороботизована рука для придушення тремору

 Близько 80 мільйонів людей по всьому світі страждають на тремор рук, включаючи пацієнтів з хворобою Паркінсона. Неконтрольовані рухи значно впливають на щоденну активність, роблячи практично не можливим деякі дії, наприклад – випити склянку води, написати якийсь текст тощо. Існують багато розробок екзоскелетів для розв’язання цієї проблеми, але вони мають ряд вад, що заважають їх використовувати у практиці.

Науковці розробили біороботизовану руку, яка оснащена штучними м’язами, що протидіють тремтінню. Ефект придушення тремору базується на динамічному стисканні та розслаблені електрогідравлічного приладу. Ця розробка є спільним проектом науковців Інституту Макса Планка, університетів міст Тюбінгена та Штутгарта. 

Як працює ця технологія? 

• Роботизована рука віддзеркалює тремор рук на основі записів рухів реальних пацієнтів.
• Після активації м’язи HASEL скорочуються та розслабляються, нейтралізуючи неконтрольовані рухи руки та зап’ястка. 
• Моделювання підтверджує, що штучні м’язи мають достатню силу для практичних дій. 

Один з розробників відмічає: «Ми бачимо великий потенціал в наших штучних м’язах. Оскільки вони можуть бути інтегровані в одяг, що дозволить непомітно носити їх, так що оточуючі й не зважать, що пацієнт страждає на тремор рук».

Окрім придушення тремору, роботизована рука слугує тестовою платформою для розробки м’якого екзоскелета. Використовуючи біомеханічне комп’ютерне моделювання, дослідники можуть оцінувати штучні м’язи без дорогих та тривалих клінічних випробувань. Таким чином, дослідницька модель буде допомагати перевіряти нові технології на ранніх стадіях розробки.

Дослідження з вдосконалення системи з придушення тремору тривають.

По матеріалах medica-tradefair.com 

Нова КТ технологія для прогнозування та моніторингу лікування рака голови та шиї

Кількість випадків раку ротової порожнини, носа та горла постійно зростає у розвинених країнах, особливо серед молодшого покоління. Так лише у одній Великобританії щорічно реєструється 60 000 нових випадків, при чому 20% відсотків припадає на пацієнтів молодше 55 років. 

Попри вдосконалення методів лікування, п’ятирічний рівень виживаності при плоскоклітинному раку голови та шиї складає близько 50%. Основними методами лікування злоякісного новоутворення – хірургічне видалення пухлини, променева терапія враженої ділянки, хіміотерапія, імунотерапія та комбінація вище перерахованих методів. 

Однак ці методи лікування можуть призвести до серйозних тимчасових чи постійних побічних ефектів – порушення зору, ковтання чи мови.

Науковці з Університету Меріленда (США) пропоную новий підхід, що допоможе лікарям перебачити як хвороба реагує на різні методи лікування й покращити рівень виживання пацієнтів.   

Вчені проаналізували дані КТ обстеження пацієнтів з діагнозом «Плоскоклітинний рак голови та шиї» перед курсом лікування та виявили радіомічні біомаркери, що вказують на ступінь агресивності хвороби та відгук на лікування. КТ томографія являється стандартним методом діагностики цього злоякісного процесу й допомагає онкологам скласти індивідуальний план лікування.  

Дослідники проаналізували дані 203 пацієнтів місцевого онкологічного центру, а також дані 77 пацієнтів з дочірнього лікувального закладу. Використовуючи вдосконалену радіоміку зі складним математичними й статистичними алгоритмами, вчені виявили характеристики злоякісної пухлини, що були недоступні неозброєному оку. Ці біомаркери слугували базою для створення прогностичних моделей з виживання й прогресу лікування. 

Дослідження показує, що біомаркери зображення можуть дати цінну інформацію про ефективність того чи іншого лікування кожного пацієнта. Орієнтація на біомаркери в лікуванні дозволить призначати менш травматичні методи лікування для зменшення відсотка негативних ефектів. Зараз вчені планують розширити дослідження, підтвердивши отримані результати з даними з інших установ.

Один з учасників дослідження зазначає: «Інтеграція прогностичних біомаркерів у стандартну клінічну практику може допомогти у призначенні більш таргетної терапії для кожного пацієнта, що призведе до підвищення рівня виживання».

«Крім того, наше дослідження може слугувати прикладом для планування широких досліджень у випробування ефективності біомаркерів візуалізації у різних клінічних сферах».

Результати дослідження опубліковані в Scientific Reports.

Джерело - medimaging.net