Можливості транскраніального доплера в спортивній медицині.

Група дослідників США вивчала головний мозок студентів спортсменів вищих навчальних закладів, що займаються контактними видами спорту. Мета дослідження - вивчення можливості транскраніального доплеру та спеціалізованого програмного забезпечення в діагностиці струсу головного мозку. Точна діагностика дає можливість адекватно призначити лікування й звести то мінімуму рівень ускладнень.

В більшості випадках діагностика струсу головного мозку базується на суб'єктивних симптомах. На сьогодні об'єктивні та кількісні зміни мозкового кровотоку в результаті струсу можна отримали лише за допомогою функціонального МРТ або МРТ сканування з маркуванням артеріального спіну (ASL).

Керівник дослідження зазначає, що МРТ дає повну кількісну і якісну характеристику мозкового кровообігу, але ця методика має суттєві обмеження - громіздкість, дорожнеча та низька роздільна здатність. Необхідна технологія, що дасть лікарям можливість вимірювати току крові в судинах головного мозку поза медичними закладами.

В якості альтернативи МРТ пропонується ультразвукова технологія транскраніального доплеру, яка дозволяє виміряти швидкість церебрального току крові. З початку 80 років минулого століття транскраніальний доплер традиційно використовується в якості допоміжного методу в діагностиці інсультів та інших серйозних ушкоджень головного мозку.

Цей метод - мало витратний та зручний у використанні, але отримані дані (обсяг церебрального кровотоку, індекс пульсації та цереброваскулярної реактивності) мають обмежену діагностичну цінність.

Керівник дослідження запевняє, що можливості транскраніального доплера недооцінені сучасною медициною, ігнорується великий обсяг клінічної інформації, яку може дати форма пульсуючого току крові. Сучасне програмне забезпечення націлене на уловлювання та аналіз цієї додаткової інформації. Воно аналізує форму відбитого сигналу при кожному ударі серця і дає повну картину стану судин.

Для перевірки ефективності технології була досліджена група з 66 спортсменів у вищих навчальних закладах, які займалися контактними видами спорту з діагнозом струс головного мозку різного ступеня тяжкості. Ультразвукове сканування проводилося в середньому на 6-й день після постановки діагнозу за суб'єктивними ознаками.

Контрольна група складалася з 169 осіб, які займалися не контактними видами спорту. Під контактними видами спорту мається на увазі - футбол, баскетбол, хокей, водне поло; під неконтактними - біг, теніс, їзда на велосипеді.

Спостереження та реєстрація реактивності середньої мозкової артерії з затримкою дихання проводилось за допомогою білатерального моніторингу. Паралельно збиралася інформація про артеріальний тиск, рівні вуглекислого газу в кінці видиху, передбачуваний рівень струсу головного мозку.

Попередні висновки дуже багатообіцяючі. Виявилось, що струс головного мозку середньої тяжкості вносить значні зміни в кровообігу. Використання нової методики дозволить не тільки допомогти діагностувати струс головного мозку, але і вирішувати спортсменам повертатися в гру після травм.

Наступний етап дослідження - широкі клінічні дослідження для підтвердження ефективності методики для отримання дозволу Адміністрації з контролю за харчовими продуктами і ліками.

Також вчені планують вивчити можливість транскраніального доплеру в моніторингу лікування і реабілітації пацієнтів після перенесеного струсу головного мозку. Крім струсів головного мозку, нова методика може використовуватися при різних неврологічних розладах - інсультах, деменції, депресії та інше.

По матеріалах - auntminnie.com

Параліч діафрагми. Можливості хірургічного втручання.

Група дослідників із Каліфорнійського університету виявила, що найбільш оптимальним способом лікування людей з утрудненим диханням, яке викликане пошкодженням діафрагмального нерва, являється реконструкція нервового закінчення.  

Після оперативного втручання реєструється посилення дихальної функції, що дозволяє збільшити щоденне фізичне навантаження та вести нормальний спосіб життя.

 

Діафрагмальний нерв контролює процес дихання під час сну, передаючи сигнал від головного та спинного мозку до діафрагми. Він формується з 3, 4 і 5-го шийного відділу спинномозкових нервів, потім проходить між підключичною веною і артерією через грудну порожнину до діафрагми. Нервовий сигнал викликає скорочення діафрагми, яке призводить до розширення грудної клітки і наповнення легенів повітрям.

Основним симптомом ушкодження діафрагмального нерва – скарги на постійну задишку. Важкість захворювання залежить від рівня ушкодження, деякі пацієнти задихаються вже через один проліт сходів.

Діафрагмальний нерв може пошкоджуватися в результаті серйозних інфекційних медіастинальних захворювань. Однак все частіше трапляються випадки пошкодження нерва через хірургічні втручання з приводу онкологічних захворювань шиї і голови, захворювань легенів і щитоподібної залози, коронарного шунтування.

Після операції на місці розрізу формується шрам, який тисне на нервове закінчення. Пошкодження корінців спинальних нервів можливо при епідуальних ін'єкціях та інших блокадах нервів, а також в результаті непрофесійного масажу. Щорічно реєструється від 5 до 10 000 нових випадків пошкодження діафрагмального нерва. 

У медичному центрі Каліфорнійського університету проходили лікування 180 пацієнтів з діагнозом хронічний параліч діафрагми. Всім була проведена хірургічна операція для реконструкції ходу діафрагмального нерва. У 89% пацієнтів відзначалося значне полегшення стану.

Таким чином, реконструкція діафрагмального нерва є оптимальним способом лікування паралічу діафрагми та відновлення дихальної функцій в більшості клінічних випадках.

Результати дослідження опубліковані в журналі Journal of Reconstructive Microsurgery