Можливості радіоміки в діагностиці раку щитоподібної залози.

 

Рак щитоподібної залози займає від 1 до 3% у загальній структурі онкологічної патології, водночас - це одна з найпоширеніших пухлин ендокринної системи. При чому рівень захворювання постійно зростає через забрудненість навколишнього середовища й неправильний спосіб життя.

 

При ранній й точній діагностиці (рак 1-2 ступеня) й своєчасному лікуванні, показники виживання у 5-ти річний період складають близько 100%. Однак у майже половині випадків діагноз встановлюється на більш пізніх стадіях, тому залишається актуальною проблема своєчасної діагностики, як самої пухлини так і залучення прилеглих лімфатичних вузлів.

 

Діагноз ставиться на основі анамнезу, фізикального обстеження, УЗД щитоподібної залози й позитивного гістологічного зразка. І хоча ультразвукове обстеження являється найпоширенішим методом, він має свої обмеження.

 

Сучасні інноваційні технології, зокрема радіоміка, можуть кардинально змінити ситуацію в цій галузі, забезпечуючи точну діагностику вже при першому обстежені.

 

У науковій статі, опублікованій на онлайн ресурсі Academic Radiology, проводиться аналіз клінічних досліджень з використання радіоміки, її переваги й недоліки, перспективи застосування.

 

УЗД щитоподібної залози й радіоміка

 

Ультразвук широко використовується для діагностики раку щитоподібної залози завдяки візуалізації в режимі реального часу, доступності, відсутності іонізаційного навантаження.

 

Однак його чутливість, особливо при виявленні злоякісного процесу в лімфатичних вузлах у центральній ділянці шиї, є недостатньою, що призводить до додаткових травматичних обстежень - тонкоголкової аспіраційної біопсії тощо.

 

Ситуацію може виправити радіоміка, одним із напрямів діагностичної візуалізації, що поєднує в собі радіологію, математичне моделювання та програмне забезпечення з алгоритмами штучного інтелекту. Основним поняттям радіоміки являються біомаркери зображень, що вираховуються на основі аналізу текстури цифрових зображень.

 

Тобто радіоміка перетворює стандартні медичні зображення у багатовимірні дані, вирізняючи деталі, які недоступні для людського ока - текстуру й форму тканин тощо. Ці дані можна аналізувати за допомогою штучного інтелекту для трактування клінічних результатів.

 

Інтеграція технологій радіоміки з ультразвуковим обстеженням допоможе краще діагностувати рак щитоподібної залози й передбачити ймовірність ураження лімфатичних вузлів, зменшуючи потребу в інвазивних процедурах і покращуючи передопераційне планування. Однак аналіз клінічних даних показує, щоб ця технологія стала стандартним інструментом діагностики, потрібно розв'язати ряд проблем.
 

Радіоміка. Обмеження в застосуванні.

 

Однією з головних перепон для провадження радіоміки в клінічну практику являється відсутність стандартів в ультразвукових протоколах. Різні ультразвукові апарат, налаштування, протоколи видають зображення різної якості, що значно впливає на побудову коректних моделей. Крім того, регіон інтересу (ROI) на ультразвуковому зображенні часто обирається лікарем-сонологом, породжуючи велику варіативність.

 

Ще одна проблема полягає в складності самих радіомічних моделей. Технологія генерує багато інформації, яка може не мати клінічної цінності. Це може привести до того, що статистична модель буде працювати в лабораторних умовах, але при широкому клінічному застосуванні буде здавати збої.

Висновок

Інтеграція радіоміки з діагностичним ультразвуком має великі перспективи для підвищення точності виявлення раку щитоподібної залози та метастазів у лімфатичних вузлах, пропонуючи неінвазивну альтернативу традиційним методам діагностики. Однак технологія все ще перебуває на початковій стадії і має значні проблеми.

Але з огляду на триваючі дослідження та технологічний прогрес, радіоміка ймовірно скоро стане рутинним інструментом діагностики раку щитоподібної залози, покращуючи результати лікування і зменшуючи потребу в інвазивних процедурах.

По матеріалах healthmanagement.org

NanoEcho - точна діагностика раку прямої кишки

 

Магнітномоторна ультразвукова система NanoEcho дозволяє точно діагностувати поширення ракової пухлини на навколишні лімфатичні вузли, що дає можливість виробити індивідуальний терапевтичний план й зменшити рівень надмірного лікування пацієнтів з раком прямої кишки.

Рак прямої кишки займає 3 місце серед онкологічних колоректальних захворювань та 2 місце після раку молочних залоз у жінок й рак передміхурової залози у чоловіків. Щороку по всьому світу фіксується 600 тисяч нових випадків злоякісних новоутворень прямої кишки. І ці цифри будуть зростати через старіння населення й поширення малорухливого способу життя.

Раннє виявлення та точна діагностика патології являється ключовим фактором у лікуванні й збереженні якості життя. Особливо важливим при раку прямої кишки виявити поширеність злоякісного процесу на прилеглі лімфатичні вузли.

Для гарантованого видалення всіх злоякісних тканин, у більшості пацієнтів з раком прямої кишки на ранній стадії, проводять об'ємне хірургічне втручання з встановленням постійної стоми.

Але дослідження показують, що подібна операція необхідна лише в одному випадку з 10, оскільки рак не розповсюдився на прилеглі лімфатичні вузли й малоінвазивного втручання було б достатньо. На сьогодні не існує єдиного методу для реєстрації поширення раку прямої кишки.

Прилад NanoEcho розроблений для зменшення рівня надмірного хірургічного втручання, завдяки розрізненню здорової й патологічної тканини. Препарат з наночастинки на основі оксиду заліза вводять біля пухлини в якості контрастного агента. Оксид заліза гарно всмоктуються в лімфатичну систему, і по його поширенню можна відрізнити здорові й патологічні тканини. 

Потім ультразвуковий датчик з інтегрованим ротаційним магнітом вводиться у пряму кишку. Під дією магнітного поля наночастинки починають рухатися. За допомогою ультразвуку проводиться візуалізація руху в режимі реального часу. За кількістю накопичення наночасточок проводиться диференціальна діагностика.

Краща діагностика для пацієнта означає більш індивідуальний підхід в лікуванні, більшу ефективність й менший рівень побічних ефектів. Особливо це важливо для пацієнтів з раком прямої кишки 1-2 стадії. Цю групу легко виявити при профілактичних скринінгових програмах.

Прилад NanoEcho спеціально розроблений для зростаючих потреб сучасної медицини в точній діагностиці раку прямої кишки та його розповсюдження на лімфатичну систему.

Пацієнтам з цим онкологічним захворюванням поставлять правильний діагноз, проведуть оптимальне індивідуальне лікування, яке зекономить ресурси, зменшить фінансові витрати, підвищать якість життя пацієнтів.

Система NanoEcho складається зі спеціалізованого програмного забезпечення, ультразвукового сканера з датчиком, в який інтегрований магніт, та ін'єкційний розчин з наночастинками.

 Також розробники вважають, що застосування інноваційного приладу може не обмежитись діагностикою раку прямої кишки, технологія має великий потенціал в діагностиці раку простати, атеросклеротичних блішок тощо.

Система знаходить на стадії клінічного випробування, вихід на комерційний ринок планується у 2026 році.

По матеріалам: healthcare-in-europe.com 

Сайт виробника: nanoecho.se

Віртуальний аватар пацієнта від Philips

 

В європейських медичних закладах тестується новий спосіб спостереження за життєвоважливими показниками пацієнта -  віртуальний аватар. Він відображає основні дані у спрощений спосіб, за допомогою кольорів, форм та анімації.

У сучасних моніторах пацієнта (приліжковий монітор пацієнта, мультипараметричний монітор), що використовується в операційних, палатах інтенсивної терапії тощо, в середньому відображається 12 параметрів в графічному і цифровому варіантах. Лікар не може відразу сприйняти всю інформацію, що викликає затримку в прийняті правильного рішення.

Віртуальний аватар пацієнта (Virtual Patient Avatar) перетворює потік життєвоважливої інформації в набір візуальних образів, що дозволяє швидше виявити можливі проблеми й правильно прийняти рішення.

Подібне рішення використовують в авіації, де висновки складних розрахунків представляються у графічній формі. Це допомагає пілотам швидше орієнтуватися й прийняти правильне рішення.

 По матеріалам medica-tradefair.com

УЗД пацієнтів з ожирінням. Переваги матричних датчиків

 

УЗД органів черевної порожнини являється головним діагностичним інструментом, який рекомендують використовувати при встановленні попереднього діагнозу. 

Порівняно з іншими методами візуалізації, такі як комп'ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ), ультразвукове обстеження відносно дешеве, доступне, без іонізаційного навантаження, і його можна проводити в необмеженій кількості.

До недоліків цього метода відносять велику залежність від професіоналізму лікаря-сонолога, обмеженість в обстеженні деяких органів тощо. Також точність цього метода ставиться під сумнів при обстеженні пацієнтів з ожирінням через погіршення якості візуалізації.

У клінічному досліджені, що було проведено в медичному центрі Лейпцизького університету при підтримці Інституту дослідження метаболізму, ожиріння та судин імені Гельмгольца, вивчалася проблема  низької якості візуалізація при УЗД печінки й нирок у пацієнтів з надлишковою вагою й можливість покращення ситуації за допомогою сучасних технологій, зокрема монокристалічних матричних УЗД датчиків.

Результати дослідження були опубліковані в журналі Scientific Reports.

Ультразвукові матричні датчики мають покращені характеристики в передачі, приймання й обробці сигналу, що забезпечує більше проникнення в біологічні тканини, дозволяючи проводити діагностику з більшою точністю у пацієнтів, що входять у групу ризику. Ефективність матричних датчиків при обстежені пацієнтів з надлишковою вагою науково ще не було доведено.

Поточне наукове дослідження показує, що використання монокристалічний датчиків збільшує якість візуалізації й вірогідність обстеження.

У дослідженні брали участь 40 пацієнтів, що проходили УЗД обстеження органів черевної порожнини 3 різним датчиками: стандартним датчиком та 2 монокристалічними матричними датчиками. Печінку й праву нирку обстежували пацієнтам з різним ступенем ожиріння, а якість ультразвукової візуалізації вимірювали в балах.

Керівник проекту відмічає: "Отримані дані вказують, що медичні центри, що спеціалізуються на лікування пацієнтів з ожирінням, повинні оснащуватися ультразвуковими апаратами з матричними датчиками. Також слід зауважити, що не дивлячись на те, матричні датчики покращують візуалізації у цих пацієнтів, її якість далека від подібних обстежень у пацієнтів з нормальною вагою".

"Тому ожиріння залишається проблемою не лише як причина вторинних захворювань, включаючи метаболічні захворювання печінки, а й обмеження у виборі діагностичних методів".

 У наступному дослідженні планується дослідити ефективність матричних датчиків при використанні спеціалізованих технологій - вимірювання жорсткості тканин печінки (елестографія) й жирового переродження.

По матеріалах онлайн ресурсу healthcare-in-europe.com 

Ендометріоз. Пошуку оптимального діагностичного інструмента.

 

Ендометріоз - одне з найпоширеніших гінекологічних захворювань серед жінок репродуктивного віку, поступаючись за рівнем  розповсюдженості лише запальним процесам жіночих полових органів та доброякісним пухлинам матки (міомам).

Згідно зі статистикою ВООЗ, ендометріозом страждають близько 10% всіх жінок дітородного віку.

Патологія виникає при міграції часточок внутрішнього шару матки (ендоментрію) в інші місця - найчастіше в яєчники, фаллопієві труби та інші органи. Причини таких процесів до кінця не зрозумілі.

Основними клінічними проявами ендометріозу являються сильний біль під час й після менструації, хронічний тазовий біль, здуття живота, нудота тощо. До  найпоширеніших ускладнень хвороби відноситься безпліддя, постійний больовий синдром, погіршення якості життя.

Попри поширеність патології, на встановлення кінцевого діагнозу можуть знадобиться декілька років. Так у США, термін діагностики ендометріозу може тривати до 7 років - від появи перших симптомів до кінцевого діагнозу.

Таким чином рання діагностика ендометріозу являється серйозною клінічною проблемою, а також проблемою всієї системи охорони здоров'я.

Враховуючи важливість проблеми, група науковців медичного коледжу Шмідта Флоридського Атлантичного університету, США, проаналізували сучасні методи й  визначили найбільш перспективні підходи для ранньої діагностики ендометріозу.

Результати аналізу були опубліковані в журналі "The Journal of Reproductive Medicine, Gynaecology & Obstetrics".

Один з дослідників зазначає: "На сьогодні, діагностика ендометріозу базується на анамнезі й ретельному огляді пацієнтки. Для підтвердження діагнозу проводять фізикальне обстеження зовнішніх і внутрішніх жіночих статевих органів, УЗД малого таза та черевної порожнини (трансвагінально й трансабдомінально ), МРТ та лапароскопію".

"Лапароскопічне хірургічне втручання вважається золотим стандартом в діагностиці ендометріозу, але  це досить дорогий метод і він несе потенційні ризики, які характерні для всіх хірургічних операцій. Крім того, точність діагностики при лапароскопії залежить від досвіду хірурга й стадії хвороби. А неінвазивні методи такі як МРТ та трансвагінальне УЗД ефективні лише на пізніх стадіях ендометріозу".

Також був розроблений лабораторний тест на біомаркери ендометріозу, таких як фрагменти мРНК у крові та слині, але вони показали низьку точність.

Перспективним додатковим неінвазивним методом, що може покращити ситуацію, науковці вважають електровісцерографію, оцінка функціональних змін на основі електричної активності внутрішніх органів черевної порожнини.

Це метод активно використовується в кардіології (електрокардіографія), неврології (електроенцефалографія, електроміографія). А також активно впроваджуються в інших клінічних сферах.

Наприклад, в гастроентерології - електрогастрографія, реєстрація зміни електричних потенціалів гладких м'язів шлунка та кишківника.  При ендометріозі цей метод може допомогти в оцінці функціональних порушень органів малого таза.

На сьогодні цей діагностичний метод широко не використовується в гінекології, але у майбутньому він може стати звичним інструментом в ранній діагностиці ендометріозу.

По матеріалах онлайн ресурсу healthcare-in-europe.com

Вплив на пацієнтку хибнопозитивного результату мамографії.

 

Мамографічний скринінг рятує багато життів, завдяки виявленню раку молочної залози на ранніх стадіях. Однак, це обстеження має значний відсоток хибнопозитивних результатів, тобто призначаються додаткові обстеження, проводиться забір гістологічного зразка (біопсія), а попередній діагноз не підтверджується.

Хибнопозитивний результат призводить не лише до фінансових втрат, але значно впливають на емоційний стан пацієнтки та відношення до самих скринінгових програм.

Дослідження, яке проведено фахівцями з онкологічного центру Університету Каліфорнії у Девісі (США), показало зниження відсотка жінок, що проходять профілактичні обстеження, після хибнопозитивних результатів.

Вчені проаналізували дані 3.5 мільйонів скринінгових мамографій по всій країні, які були проведені у 2005-2017 роках, у понад 1 мільйона пацієнток у віці від 40 до 73 років.

Аналіз даних показав, що 77% жінок з негативним результатом продовжують скринінгові обстеження. Але цей відсоток падає до 61% після хибнопозитивного результату, якщо була рекомендована додаткова контрольна мамографія через 6 місяців, і до 67% - при біопсія. Тенденція посилювалась при двох послідовних хибнопозитивних результатах – лише 56% пройшли наступне профілактичне обстеження.

Відсоток жінок, які відмовлялись від участі в скринінгових програмах, занепокоїв дослідників. Керівник дослідження відмічає: «Це дуже важливо для жінок з хибнопозитивними результатами проходити обстеження 1 чи 2 рази на рік. Хибнопозитивний результат, особливо якщо це була доброякісна пухлина, вказує на підвищений ризик на рак молочної залози у майбутньому».

Крім того, хибнопозитивний результат найчастіше зустрічається серед жінок молодшого віку - 10-12% мамограм у віці від 40 до 49 років. Після 10 років щорічних обстежень, 50-60% жінок має один хибнопозитивний результат й 7-12% з рекомендацією біопсії.

Тому важливо дати зрозуміти пацієнтці, що у більшості випадків додаткові обстеження являються рутинною процедурою й діагноз рак не підтверджується у більшості випадків. А також проводити роз’яснення про важливість продовження скринінгових обстежень.

Результати дослідження опубліковані  Annals ofInternal Medicine

По матеріалах онлайн ресурсу healthcare-in-europe.com